Книга розділена на три частини. У першій частині (Інтуїції) автор має справу з найбільш актуальними гіпотезами про ілюзорну реальність сприйманого світу. Існування рівня свідомості, який перевищує матерію, передбачали великі мислителі. Цю ідею ми знаходимо в Платоновому «Міфі про печеру», в «Нематеріалістичній теорії» Берклі, в «Психології форми» (Gestaltpsychologie). Найавторитетніше джерело лежить у працях про колективне несвідоме та теорії синхронності Карла Юнга.

У другій частині (Підтвердження) автор елементарно, але детально описує шлях квантової фізики, від експерименту Томаса Янга бар'єру з двома щілинами до явищ суперпозиції станів і квантової кореляції. За допомогою цих привілейованих ключів можна зрозуміти квантову заплутаність. У третій частині (Перспективи) автор описує теорії, розроблені Девідом Бомом, про "квантовий потенціал" "причетного та експлікаційного Всесвіту" та про голографічне бачення космосу. Все пояснюється абсолютно просто, без використання математичних формул та за допомогою багатьох ілюстрацій.

Людство з самого свого походження хотіло дослідити походження та склад речей, виявити їх функціонування та їхнє інтимне призначення.

Універсально застосовуваний метод полягає в розбитті предметів на дедалі менші частини, а потім їх аналіз за допомогою всіх можливих методів, від візуального дослідження до хімічних реакцій. Це трапляється і сьогодні. Наприклад, якщо вчений хоче виявити хімічну та фізичну структуру гранітного куба, він розбиє його на дедалі менші шматки, доки він не буде розділений на окремі атоми.

Однак, якщо вчений сам хоче дослідити окремі частинки, що складають атом, він отримує неймовірний сюрприз. Гранітний куб поводиться як кубик льоду. Вчений бачить матерію, яка стає туманом, випаровується, зникає між пальцями. Тверда речовина стає енергією, яка вібрує.

Поодинокі частинки перетворюються у коливання хвиль без жодної твердої тілесності.

На субатомному рівні матерія вже не є твердою речовиною, вона стає чимось іншим.

Елементарні частинки обманюють нас. Вони виглядають як тверді цятки, якщо хтось їх спостерігає, але вони поводяться як вібруючі хвилі, коли їх не спостерігають.

Атоми практично містять лише вакуум.

На поверхні ми віримо, що можемо торкатися, зважувати, маніпулювати та вимірювати матерію. Але в своєму найбільш інтимному складі речовина стає пульсацією порожнечі, енергії, інформації, хвилі чи вібрації. Те, що нам здається твердим матеріалом, за своєю найглибшою сутністю вже не є твердим матеріалом.

На даний момент стає ясно, що ми більше не можемо говорити про єдину реальність. Залежно від рівнів спостереження, від надзвичайно малого до нескінченно великого, існує безліч реалій, різних, але абсолютно правдивих.

Або, можливо, є багато аспектів вищої реальності, досі невідомих. Усі філософії та релігії завжди висували гіпотезу про "зону духу", що перевищує матерію; проте ніхто ніколи не міг надати доказ її існування. Сьогодні квантова фізика відкриває величезне вікно в горизонти, яких до минулого століття ми не могли собі уявити. Підтвердження випливають із успішно проведених експериментів, особливо тих, що стосуються явища квантової заплутаності.