Ця книга — не вигадка. Це реальні історії з життя української родини, яка опинилася в самому центрі окупації Бучанського району під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Ця книга — не вигадка. Це реальні історії з життя української родини, яка опинилася в самому центрі окупації Бучанського району під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
У центрі — голос матері, яка намагається утримати своїх дітей у реальності, що валиться на очах. Вона розповідає не лише про біль і страх, а й про любов, побут, підтримку та неймовірну силу духу звичайних людей. Книга написана простою, щирою мовою — з повагою до читача, з нотками світлого гумору, який на поверхні проходить крізь важке.
Це не текст, що обтяжує, а історія, яка лагідно торкається серця.
Це хроніка виживання, дорослішання, втрачених мрій та надії, яка живе попри все.
Це свідоцтво, яке має залишитися.
This book is not fiction. These are real stories from the life of a Ukrainian family caught in the heart of the Bucha district occupation during Russia’s full-scale invasion of Ukraine.
At the center is the voice of a mother trying to hold her children together in a collapsing reality. She speaks not only of pain and fear, but also of love, everyday moments, support, and the astonishing strength of ordinary people.
Written in clear, sincere language — with empathy for the reader and even gentle touches of humor — the book does not weigh you down. It embraces you softly and guides you through.
This is a chronicle of survival, growing up too soon, broken dreams, and hope that endures. A testimony that must be remembered.
(Translations into English and French are currently in progress.)
